Днями Вищий антикорупційний суд зняв домашній арешт із колишнього керівника Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони Богдана Хмельницького.
Рішення ухвалив, як і кілька місяців тому, суддя Ярослав Шкодін. У травні той самий суддя замінив Хмельницькому запобіжний захід на домашній арешт.
Власне саме Хмельницький за часів міністра оборони Резнікова безпосередньо підписував контракти на яйця по 17 гривень а також проходить підозрюваним у справі про закупівлю неякісної амуніції для військових на 1,4 млрд гривень та у розтраті понад 222 млн гривень.
Хмельницький закупив для ЗСУ майже 3 000 бронежилетів на понад 100 млн грн. Втім, за даними декількох незалежних експертиз, дані вироби не відповідають вимогам IV класу.
І саме Хмельницький підписав контракти на турецькі куртки.
І на відміну від Резнікова, директор департаменту точно знав, з якої причини банки зупинили першу проплату Міноборони за куртки – бо там фігурував родич PEP (тобто депутата Верховної Ради). Це Хмельницький підписував контракт, який навіть не вичитали і де замість уточної нитки, були якісь “качки”.
За півтора року після скандалу з яйцями ні ДБР, ні НАБУ не дійшли ще до оголошення підозр у цих справах. Хоча в справі про бронежилети та куртки вже дійшли до оголошення коротких обвинувальних висновків
Водночас, з огляду на збільшення прогулянок фігурантів кримінальних справ у бік Солотвино, Україна може такими темпами скоро недорахуватися ще одного фігуранта резонансних справ.
До речі, те саме побоювання стосується і кримінальних проваджень щодо зриву поставок зброї.
За минулий рік в ЗМІ вийшло не одне розслідування про зброю, але жодне з них не отримало навіть приблизно подібного до курток чи яєць резонансу. Головною порушуваною темою були заробітки фірм-прокладок на завищенні ціни на зброю.
“Цензор.НЕТ” вирішив переглянути судові реєстри та подивитись, як рухаються справи у двох найрезонансніших розслідуваннях – про оборудки “Львівського арсеналу” та польської компанії Alfa Sp.z.o.o.
Власне вже самі Alfa Sp.z.o.o. та “Львівський арсенал” є прокладками, бо ніколи не були серйозними гравцями ринку постачання зброї.
У випадку “Львівського арсеналу” чиновники Міноборони заплатили 1,4 млрд грн за те, щоб їм за два місяці поставили 100 тисяч мін, а натомість не отримали жодної. Зате потенційні постачальники придбали собі пороховий завод у Боснії.
При цьому ціна кожної одиниці була вищою щонайменше на 2 тисячі грн, ніж в угодах з іншими компаніями.
